Минуле оживає
За допомогою штучного інтелекту ми відновлюємо старі фотографії Київської фортеці, додаючи чіткість, кольори та нове життя історичним моментам. Досліджуйте минуле у найдрібніших деталях!
На високому березі Дніпра, неподалік від Ланцюгового мосту, височіла одна з найцікавіших і найменш відомих споруд Київської фортеці — Кріпость-водокачка. Це укріплення було частиною Набережного верку, важливої оборонної лінії, що мала захищати Київ з боку річки. Його історія починається в середині XIX століття.
Після наполеонівських воєн Київ почав перетворюватися на потужний військовий центр. У 1830-х роках розпочалося будівництво Нової Печерської фортеці, яка згодом стала серцем Київської фортифікаційної системи. Однак фортечні стіни мали слабке місце — підхід з боку Дніпра. Щоб закрити цю прогалину, було спроєктовано систему укріплень уздовж річки, яку назвали Набережним верком.
Будівництво основних бастіонів розпочалося у 40-х роках XIX століття. Головна мета цієї лінії — захистити місто від можливого десанту противника, який міг висадитися з боку річки.
Однією з найважливіших споруд Набережного верку стала Кріпость-водокачка, зведена в 1850–1860-х роках. Вона виконувала подвійну функцію:
Споруда мала товсті кам’яні стіни, укріплені контрфорсами, і вежу, яка дозволяла розмістити гармати для обстрілу річкових підступів. Водопостачання здійснювалося завдяки складній системі механізмів, що піднімали воду з Дніпра до резервуарів Печерської фортеці.
З розвитком далекобійної артилерії та залізниць у другій половині XIX століття Київська фортеця поступово втратила своє стратегічне значення. Після реформ 1860-х років багато укріплень, зокрема й Набережний верк, перестали використовуватися у військових цілях.
На початку XX століття частина будівель фортеці перейшла до цивільного використання. Деякі укріплення розібрали, а Кріпость-водокачка занепала.
Сьогоднішній стан і спадщинаНа жаль, до нашого часу будівля Кріпость-водокачки не збереглася в первісному вигляді. Деякі залишки укріплень Набережного верку можна побачити на схилах Дніпра, а окремі фортифікаційні елементи Київської фортеці, що межували з ним, нині є музейними експонатами.
Історія цієї споруди – нагадування про інженерну майстерність XIX століття, військові виклики того часу та поступову еволюцію Києва від фортеці до сучасного мегаполіса.
У червні 1918 року Київ пережив одну з найбільших техногенних катастроф у своїй історії. 6 червня на Звіринці, в районі сучасної вулиці Бастіонної, стався потужний вибух, який сколихнув усе місто. Ця подія забрала життя понад 700 осіб і залишила глибокий слід у пам'яті киян.
На Звіринці знаходилися склади боєприпасів, залишені після Першої світової війни. Недбале зберігання та відсутність належного контролю призвели до детонації снарядів. Вибух був настільки потужним, що його відчули в різних куточках Києва.
Окрім численних жертв, вибух спричинив значні руйнування в навколишніх кварталах. Багато будинків було знищено або пошкоджено. Ця трагедія показала небезпеку недбалого поводження з вибуховими матеріалами та спонукала до посилення заходів безпеки.
Після вибуху на місці трагедії утворився кратер глибиною понад 10 метрів. Ця подія стала однією з причин перенесення військових складів за межі міста.